МАСЕЛКО. Вунена. Преподобномученик Микола Новий

У наші дні у Вуненах, на місці страти святого Миколая Нового, відбувається диво, подібне до якого немає більше ніде на землі. Щороку в день мученицької смерті святого тут «кровоточать» дерева.
Вунена. Преподобномученик Микола Новий

Вунена – селище у Фессалії, історичному регіоні північно-східної Греції. Тут стоїть храм, де знаходиться місце упокою святого Миколая Нового. А чесні мощі – глава мученика перебуває на острові Андрос у монастирі святителя Миколая Чудотворця.

У наші дні у Вунені, на місці страти святого Миколая Нового, відбувається диво, подібне до якого немає більше ніде на землі. Як написано в житії, Миколу бичували на цьому місці доти, доки земля не стала багряною від крові, а потім – прив'язали мученика до дерева і метали в нього стріли та списи, доки він не протік кров'ю. І щороку в день мученицької кончини святого тут «кровоточать» дерева, вичерпуючи темну рідину, яка має цілющі властивості.

Уславлений у Греції, але мало відомий в Україні преподобномученик Микола Новий жив на рубежі VII – VIII століть. Він мав велику фізичну силу, незламну волю і мужність, завдяки чому зробив блискучу військову кар'єру. Християнин з народження і виховання, Микола, ставши воєначальником, навчав своїх підлеглих як військовому мистецтву, а вірі в Бога і надії на Нього. Тому його воїни, хоч і здобули безліч перемог, ніколи не кривдили переможених, нікому не завдали шкоди.

Військові дії привели Миколу з його військом до Лариси, на околицях якої і знаходиться Вунена. Лариса на той час була величною фортецею, яку охороняло добре навчене військо. Мужні захисники міста билися настільки сміливо, що військо Миколи не змогло взяти місто. Багато воїнів було вбито у жорстокому бою.

Безглузда загибель довірених йому людей змусила Миколу глибоко замислитися про сенс життя. У його душі народилося гаряче бажання закінчити свої дні в молитві і покаянні.

Микола дізнався, що недалеко від Лариси, у Вунені, у лісах на горі у пустельних келіях живуть самітники. Микола оселився з ними, щоб навчитися духовного життя. Він настільки досяг успіху, що викликав захоплення навіть у своїх наставників – отців-пустельників.

Святий Миколай жив у Вуненському скиті разом із ченцями, імена яких збереглися. Це були Григорій, Іван, Димитрій, Михайло, Акіндін, Феодор, Панкратій, Христофор, Пантелей, Еміліан та Навудій. Одного разу, коли вони разом молилися, з'явився Ангел від Бога: «Будьте готові, – сказав він, – і стійте твердо, бо через кілька днів прийміть мученицьку кончину, щоб отримати нагороди та вінці подвижників і успадкувати Царство Небесне».

Через кілька днів у Вунену прийшли варвари-язичники і хотіли змусити ченців зректися Христа. Тепер настав час Миколі виявити свою мужність уже як воїну Христову. «Та не залякаємось, брати, тимчасової смерті, і анітрохи не злякаємося, бо настав час виявити мужність», – такими словами укріплював святий Микола Новий Вуненських подвижників.

Звіроподібні варвари піддали ченців страшним тортурам. Особливо мучили вони святого Миколая, який твердо і сміливо захищав свою віру в Христа. Стільки крові пролив мученик на Вуненській землі, що тут досі кровоточать дерева. В результаті мучителі відтнули святому голову. Це сталося 9 травня, яке тепер вшановується як день пам'яті святого Миколая Нового.

Тіло святого було кинуто на місці страти, і було там багато років. Поки одна багата людина, яка страждала на проказу, не отримала уві сні одкровення святого Миколая. Мученик пообіцяв, що коли ця людина знайде у містечку Вунена біля джерела його нетлінне тіло, то зцілиться від прокази. Так і сталося.

На вдячність за зцілення людина, що очистилася від прокази, побудувала у Вунені на місці упокою святого церкву, в якій до цього дня відбувається безліч чудес.

Наприклад, у 2011 році Георгія Феохаропулу з Кесар'яні засвідчила, що була зцілена від важкої неоперабельної форми раку. У легенях у неї виявили рідину, було порушено серцевий м'яз. Георгія мала хіміотерапію, для якої слід було пройти обстеження. Страждала молилася святому Миколі Новому і помазувалась «кров'ю», що виснажується деревом. За «випадковістю» обстеження було призначено на 9 травня – день пам'яті святого Миколая. І на превеликий подив лікарів Георгія виявилася здоровою.

Костянтин Папафанасіос з Афін так описує диво закінчення святої «крові», свідком якого він був 9 травня 2011 року: «Вперше я почув про чудо Миколи Нового від глибоко віруючого друга, який за молитвами святого через помазання «кров'ю» зцілився від раку. Саме він і розповів мені про диво, яке відбувається у день свята святого Миколая, 9 травня. Я почав молитися, щоб стати учасником цієї чудової події. І святий Миколай втілив моє бажання в реальність. У складі невеликої групи паломників я приїхав на місце мучеництва святого, яке знаходиться у Вунені, у Фессалії. Ми молилися за Утренею і Божественною літургією в храмі, а потім попрямували до дерев, що стояли неподалік. Ми звершили молебень, і коли співали тропар, на мій великий подив, я побачив, як «кров» виходить з дерева. Те, що я випробував, описати неможливо, я втратив мову. Дивні діла Твої, Господи! Незважаючи на мої гріхи, Господь сподобив мене пережити чудо. Примітно, що коли безліч скляних пляшок (маленьких і великих – до літра), які ми взяли з собою, наповнились кров'ю, вона перестала текти. Не більше, не менше».

Чудо закінчення «крові» святого Миколая Нового відбулося і нинішнього 2013 року. Слава милостивому Господу, дивному у святих Своїх!